Бурлюк Давид Давидович

(1882 р., Харківська губернія – 1967 р., Саутгемптон, Нью-Йорк)

 

Український художник-футурист, поет, теоретик мистецтва, літературний і художній критик, видавець. Один із провідних творців українського модернізму початку XX століття, відомий як лідер вітчизняного футуризму.
1898–1899 рр. навчався в Казанській художній школі.
1899–1901 рр. Одеське художнє училище.
1902–1903 рр. навчання в Мюнхенській школі Антона Ашбе та в Академії мистецтв.
1904 рр. навчався у Кормона в Парижі.
У 1908 році разом з Олександрою Екстер організував першу в Україні виставку лівих художників «Звено» (Ланка).
1909–1911 рр. брав участь у виставках «Салони Іздебського».
Восени 1910 року брати Бурлюки стали учасниками Нового Мюнхенського об'єднання разом з Пікассо, Дереном і Ле Фокон'є.
1911–1914 рр. навчання у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури.
У 1911 році приєднався до мистецького об’єднання «Синій вершник».
1912 р. разом з Кончаловським, Лентуловим, Фальком та іншими створив художнє об’єднання «Бубновий валет». У цьому ж році разом з Маяковським та Кручених публікує скандальний маніфест і збірник «Ляпас громадському смаку».
1914 р. редактор «Першого футуристичного журналу», якому передувало турне з лекціями та читанням власних віршів.
У 1916 році став головою Земної кулі в «Товаристві голів Земної кулі» Велимира Хлєбникова.
1920 р. емігрував до Японії, а згодом до США.
У Нью-Йорку протягом багатьох років видавав журнал «Колір і рима», присвячений живопису та поезії.

Твори Бурлюка зберігаються в колекції МСМО, провідних музеях світу та багатьох приватних колекціях.