У відео Кульчицького «Бідна Ліза» здійснено «нашарувння» фрагментів із двох фільмів. Перший фрагмент — сцена з легендарного фíльму «Клеопатра» з Елізабет Тейлор у головній ролі. Другий — ця ж сцена, але з телевізійної версії біографíї Елізабет Тейлор «Правдива історія Ліз Тейлор», де знамениту акторку грає Шерілін Фенн. Відео починається з тривожної музики та появи двох майже однакових силуетів чоловіка у римській тозі. Вони повернуті до нас спиною і повільно йдуть один за одним. Силует попереду трохи світліший, фігура наступного за ним темніша. Вони обидва повільно наближаються до ліжка жінки під балдахіном. Перший трохи вище, мабуть, він вже піднявся на сходинку перед ліжком. Це може бути Юлій Цезар, який входить до своєї коханої. Контури жінки не зрозумілі. Це створює елемент містичної невизначеності у тому, що відбувається. Чим ближче до ліжка підходять силуети тим більше нечіткій інтер’єр спальні, кожен крок супроводжується все більш тривожною музикою. Повільні рухи чоловіка, неповний збіг силуетів та деталей інтер’єру створюють напругу нерозуміння ситуації у глядача.

Тривожна музика, уповільнені рухи загадкових силуетів, нашарування фрагментів один на одного дозволяють художнику перетворити любовну сцену на фрагмент з фільму жахів. Виявлені невідповідності в деталях та нерозуміння ситуації використовуються автором як аргумент у розвінчанні міфу про кінофабрику мрій та перетворення легенди кіно Елізабет на звичайну жінку Лізу з її радістю та болем. Кульчицький у своїй роботі підкреслює умовність сприйняття того, що нам демонструють у кіно та запрошує замислитися над тим, як сильно впливають контекст, деталі та подача інформації на те, як часто, не помічаючи цього, ми стаємо об’єктами та жертвами маніпуляцій з боку медіа та мистецтва.