З перших секунд демонстрації відео Олександра Шевчука «Погладь мене коханий» на передньому плані видно фото оголеної жінки, що займає пів екрану. На тлі напівзруйнованого міста, вона стоїть на колінах, притулилася до землі, намагаючись бути меншою та непомітною. Вгорі, праворуч наліво летять літаки, вони здійснюють повітряний наліт, пікірують і скидають бомби на палаючі будинки і оголену жінку. Чутно рев моторів бомбардувальників і гучні звуки вибухів. Залишки деяких будинків руйнуються. На літаках нацистські хрести. Грає тиха динамічна сучасна музика. На жінці, на всю довжину кадру виникає напис великими літерами — погладь мене коханий.
І через кілька секунд літаки і бомби починають відступати та летіти назад, наче бояться торкнутися жінки. Будинки перестають горіти, уламки будівель повертаються на свої місця. Немає сумнівів, що це сталося у відповідь на прохання, звернення жінки до коханого.

Автор упевнений, що найсильнішою зброєю є не війна, а любов. Вона має таку силу, що літаки та бомби відступають. Це єдине відео Олександра Шевчука. Зміст та основні думки автора перебувають у руслі його творчості та особливостях його персони. Йому були близькі гуманістичні ідеї хіпі. Пацифізм та ліричний містицизм характерні його фотографіям та інсталяціям. Відео, як і інші твори Шевчука, змушує нас замислитися над тим, що справжня велич людської природи не в зброї чи війні, а в здатності до любові. Любов перевершує будь-яку агресію, адже вона спроможна змінювати навіть найжорсткіші реальності. Автор говорив, що цей твір був реакцією на події Югославської війни. Але назва країни не має значення. У світі, де панує насильство, це послання стає особливо важливим для кожного. Лише любов може змусити зброю замовчати і повернути нам надію на мирне та гармонійне майбутнє.