___________________________________________
Акція «Потьомкінцям нащадки» відбулась у 1993 році. Зміст акції, побудований на інтерпретації кадрів з фільму Сергія Ейзенштейна: де дитяча коляска з немовлям котиться вниз по сходах під час розстрілу одеситів, котрі вітали матросів з броненосця «Потьомкін». Довгі роки цей розстріл був символом боротьби з безжальним самодержавством за волю народу. Ніхто не згадував, що розстріл був придуманий режиссером з ідеологічних причин та для створення яскравої трагічної сцени. Вадим та Ігор, на якийсь час, ідентифікують себе нащадками загиблих. Вони в темних костюмах з дитячими колясками урочисто спускаються по Потьомкінським сходам від пам’ятника Дюку де Рішельє — символу прогресивної Одеси. На кожній колясці закріплене фото того, хто її везе, створюючи враження, що вони, повторюють шлях немовля в колясці. Внизу на майданчику біля сходів вони знімають піджаки. Після цього вони повертаються вгору сходами до Дюка з колясками в руках, без піджаків – ставши сучасними вільними людьми.

Цей акт символізує переосмислення уявлень та ідеологічних позицій, підкреслює зусилля перейти від старих традицій до нових поглядів. Настрій акції навмисно пафосний, але в той же час абсурдний. Коли піджак, асоційований зі старшим поколінням скидається – починається етап розвитку суспільства, в якому спроба перетворити сучасних вільних людей на сліпо віруючих в ідеологічні міфи – абсурдна. Коляски стають не символом безпомічності, а комічним відображенням претензії на героїзм. Акція викликає роздуми про те, чи повинні ми зберігати героїчні наративи минулого, чи вони, як і ці коляски, стають лише елементом театралізованого абсурду та ідеологізованого міфу.