______________________
Акція «Робоча зона» була проведена в 1993 році. На одній із найжвавіших вулиць Одеси, Дерибасівській, кілька учасників, одягнених в офіційні чорно-білі костюми, з обличчями покритими золотистою фарбою, цілу годину стояли майже нерухомі та зверталися до перехожих з проханням подати милостиню у банки, що були розташовані на підставках, наче під мікрофони.

Елегантний вигляд учасників акції та маски із золотом різко контрастували з класичним образом нужденних. Як писали учасники у концепції проєкту, метою було «естетизувати» культурне тло міста, стерти наліт соціальної непривабливості міських жебраків. У ті роки ще мало хто наважувався просити милостиню на вулицях – надто нещодавно міліція це зупиняла. Учасники акції миттєво привертали увагу; більшість перехожих були вражені побаченим. Основним питанням спостерігачів було «А так можна?». Вони активно давали гроші.

Ця акція також була соціальним експериментом, досліджуючи упередження, які виникають, коли зовнішність вступає в конфлікт із очікуваннями. Людська природа схильна до стереотипів, тож акція їх продемонструвала повною мірою: добре одягненим людям, попри їхню потребу, рідко пропонують допомогу. Солідні костюми та золоті маски це оболонка яка відкидає надію на справжню людяність.

Акція ставить під сумнів нашу здатність до співчуття та примушує замислитися над тим, чи дійсно ми бачимо людину за фасадом статусу та зовнішнього вигляду. Гра емоцій, жалості та холодного розрахунку, яка розгортається на вулиці, відкриває складні шари соціальної взаємодії та викликає роздуми про те, що таке справжня потреба та справжня допомога.